Звернення директорки Строїнецького НВК до учнів
Дорогі і любі мої учні Строїнецького НВК!
Ви напевне знаєте, що нашому житті ніщо не є вічним: за радістю
приходить сум, а за ним-радість.
Так сталося і у нас: жили ми добре, горя не знали, але…вірус з короною
порушив наш спокій. Ми маємо зрозуміти, що на нашому життєвому шляху
багато зустрічається труднощів, які людина має подолати, щоб мати змогу
йти далі.
Таким підводним камінням є зараз ця епідемія, через яку ми з вами
перебуваємо зараз на карантині, змушені працювати дистанційно. А це
досить складно. Важко вам, важко нам, але важче приходиться вашим
батькам. Але людина , як лоза, гнучка, і може пристосуватись до будь-яких обставин.
Для нас, тих , хто живе школою, важко спілкуватися таким чином, щоб
задавати вам на самостійне опрацювання завдання, а потім перевірити їх
виконання, використовуючи різні сайти, не маючи змоги бачити ваші гарні
постаті, розумні очі , не чути ваші голосочки, ваш радісний сміх.
Одним з рішення цієї проблеми виступають різні платформи, де ми можемо
спілкуватися з вами по-іншому. Обравши платформу Zoom для проведення
уроків з вами, я щаслива, що можу майже кожного дня вас побачити, почути,
відчутим ваш настрій і підбадьорити своїми жартами . Не можу дочекатися
таких зустрічей, тому що добре розумію, що не всім дано вміти працювати
самостійно, в чому я зараз переконалася. Думаю, що вам теж подобаються
такі уроки, раз виходите на зв»язок . Разом ми обираємо найважливіше з
теорії предметів і , як ми вміємо, «галопом по Європі» проходимо усно по
якомога більше вправах, щоб майже нічого не залишилося на самостійне
опрацювання, аргументуємо свій вибір, доводимо свою правоту тощо.
Певна річ: пройдемо ми і через це випробування і прийде і на нашій вулиці
свято, коли вийдемо з карантину і настане мить зустрічі з однокласниками,
учнями інших класів та вчителями.
Головне зараз – не впасти у відчай. Знайте: все буде добре, ця «чорна
хмара» пройде – і над нами засяє сонечко, яке нас збере разом, пригріє і
приголубить.
Ще трохи – і сумні класи оживуть, коли ви, наші найкращі, найрозумніші,
найпрацьовитіші, найввічливіші , найдобріші, наймилосердніші, повернетесь
до них, адже школа живе учнями, а школа без дітей - як дім без вікон, і
навіть ми, ваші наставники, почуваємося ніяково без вашої присутності. Ви –
зміст нашого життя, нашої благородної праці. Наші серця належать вам.
Тримайтеся, бо нам все під силу, ми – кращі. І нехай величне свято
Воскресіння Христового наповнює ваші душі і ваших різним Божим
благословенням, спокоєм, здоров»ям і принесе нам велику радість перемоги
над вірусом.
Цілую і люблю вас, сумую за вами, з нетерпінням чекаю вашого
повернення до рідної школи. Бережіть себе і ваших рідних. Не виходьте з
подвір»я, що мати змогу швидше вийти з карантину
З прийдешнім святом Воскресіння Христового вас і ваших батьків,
передавайте їм мої вітання.
Завжди ваша Лариса Іванівна.