Звернення директорки Подвірненської ЗОШ до учнів
Нехай ніколи не повториться така весна….
Дорогі діти, друзі! Сьогодні п’ятниця, вже за день святкуватимемо Великдень, а за вікном триває карантин. Щороку в такий день ми всією шкільною родиною збирались разом, аби привітати один одного з прийдешнім святом! Цьогоріч все інакше…
Нещодавно я була у нашій школі. Вона сумує. Їі просторі, яскраві коридори вмить стали сірими і зовсім непривітними, а ваші класні кімнати перетворились на маленькі пустелі… там холодно і порожньо…
Я вийшла на подвір’я школи, і мені на мить здалося, що навіть дерева у шкільному саду відмовились без вас цвісти. До своїх домівок, зроблених вами, повернулися наші пернаті друзі. Вони щоденно заглядають у холодні вікна школи і не розуміють, чому вас там нема, чому не чути вашого сміху і веселого галасу??? Де ваші довгі задумливі погляди у вікно під час контрольної роботи, де веселі танцювальні перерви, де смачні крихти у годівничках???
Я більше не повернусь до школи без Вас!
Друзі, я дуже-дуже скучила за ВАМИ!!! І не тільки я, а всі вчителі нашої школи. Мені не вистачає ваших посмішок і жартів, ваших мистецьких конкурсів і спортивних змагань… Мені не вистачає ваших світлих і добрих очей, ваших обіймів…
Нам всім випало велике випробування. Чесно кажучи, ніхто до нього не був готовий…. І на початку карантину всі ніби трішки і раділи, бо сприйняли все це як канікули. Ні, це – не канікули! Вже зовсім скоро усі це зрозуміли, і почалось дистанційне навчання! І я хочу подякувати всім Вам за вашу організованість і самодисципліну, за ваше терпіння і старання, а ще за неймовірний позитив!! Я знаю, як вам зараз буває важко, як не вистачає живого спілкування з друзями, що не завжди все зрозуміло без учителів, що батьки, можливо, нервуються через ваші «чому?» і «я не розумію», а ви дратуєтеся, бо не все у вас виходить… Але це все мине, я вам обіцяю, треба ще трішки потерпіти. Знаючи кожного з Вас, я переконана, що у вас все буде добре! Ви - особливі діти! Ви талановиті, неординарні, креативні, чесні і дуже відверті! Я ціную і безмежно люблю кожного з Вас. Кажуть, що тепло цінується, коли приходить холод, гарний настрій – коли сумно, здоров’я – під час хвороби. Можливо, це випробування для того, щоб навчити нас жити по-новому: цінувати те, до чого звикли і що вважаємо буденним, не зважати на дрібниці, які не є суттєвими, і найголовніше – берегти здоров’я своє та рідних. Дасть Бог, все буде добре, але цю весну ми не забудемо ніколи: вона навчила нас цінувати життя!
Я Вас сердечно вітаю з прийдешнім Великоднем!
Розплющ очі і відчуй, як світло проникає в тебе цього недільного святкового ранку, коли запах ванілі, випічки і гарячого воску наповнює душу і серце вірою. Хай чиста пісня великодніх дзвонів прожене сумніви з кожного куточка вашого будинку, впускаючи святість Пасхи. І нехай на душі буде тепло і спокійно, над головою буде мирне небо, а поруч — здорові і веселі рідні. Нехай це свято подарує розуміння, гармонію і радість. Давайте цінувати прості речі й події, терпляче ставитися до всього, бути вдячними за те, що маємо. І Господь нам дарує більше. Бережіть себе, своїх рідних і Украну! Залишайтеся здоровими!
Христос Воскрес!
Ваша Руслана Довбуш