ДУШУ – БОГУ, ЖИТТЯ – УКРАЇНІ, ЧЕСТЬ – СОБІ
Це про них – про Руслана МОЛДОВАНА (Дмитра ІГНАТЕСКО) і Дмитра ГАМАНЮКА, наших Героїв-захисників, які своє життя поклали на вівтар цілісності і незалежності України. Сьогодні їм відкрили меморіальні дошки на стінах шкіл, де вони свого часу навчались.
…Чи може бути щось страшніше для батьків, ніж зняти покривало, під яким – обличчя сина на чорному граніті? І все, що залишається мамі, – доторкнутись до нього, рідненького, хай і у камені. А тато, який намагається не показати свій біль, так бережно тримає її руку… Клавдія Гаврилівна і Степан Андрійович Молдован відкрили дошку, яку на пам’ять про їх сина-героя встановили на стінах Берестянської гімназії. З цієї нагоди сьогодні на шкільному подвір’ї зібрались гімназисти, вчителі, друзі, односельці, рідні загиблих воїнів з нашої громади. Великим болем і сумом були пронизані слова голови Новоселицької МТГ Марії Нікорич, яка подякувала батькам за сина, вчителям – за учня і наголосила ще раз: ця меморіальна дошка – нагадування про те, яку страшну ціну ми сплачуємо за наші мирні дні. І жодних слів не вистачить, щоб скласти шану тим, хто віддав своє життя, аби жили ми.
Зривався голос старости Берестянського округу Раду Кочурки, плакала, виступаючи, директорка гімназії Людмила Скрипник – у маленькому селі всі рідні один одному і такі втрати – не просто болісні, вони непоправні. Свою шану пам’яті Героя віддали начальник відділу освіти Новоселицької міської ради Аделіна Руснак і голова об’єднаної профспілки працівників освіти і науки Новоселиччини Лілія Єремейко. Від імені військових виступив офіцер 4-го відділу РТЦК та СП Дмитро Блейбер.
Зворушили гімназисти гарними віршованими рядками, присвяченими нашим захисникам і своєму полеглому односельцю.
Руслан Молдован тривалий час працював садівником, понад усе любив оксамитові троянди. На згадку про Героя сьогодні їх на шкільній клумбі посадили батьки полеглого захисника, голова громади і староста, а допомагали їм це зробити юні гімназисти. Хлопці і дівчата пообіцяли поливати квіти, щоб червоні троянди не дали забути про те, що зробив для нас цей хоробрий чоловік.
У Довжку – своя, пронизана болем, історія. Дмитра Гаманюка, який став на захист України ще у 2014 році, любило все село. І всім селом його ховали у квітні 22-го, і всім селом роблять усе для його пам’яті. І їм за цю небайдужість дякувала голова Новоселицької МТГ Марія Нікорич сьогодні, коли всі, хто зміг, прийшов на шкільне подвір’я, щоб вшанувати пам’ять загиблого односельця.
Право відкрити дошку надали дітям Героя – маленькій Маргариті і її трохи старшому братові Дмитру. Серце матері не витримало – вона померла невдовзі після похорон сина.
З великою повагою говорив про колишнього працівника місцевий фермер, член виконкому Новоселицької міської ради Віктор Дудка, який дуже багато зробив для того, щоб пам’ять про Дмитра Гаманюка жила. І житиме ще багато поколінь – у цьому запевнив директор гімназії Руслан Шинкарук. І – знову квіти від керівниці освітньої галузі громади Аделіни Руснак і профспілкової лідерки освітян Лілії Єремейко. Слова шани – від представника центру комплектації.
І було таке щире дзвінкоголосе «Героям слава!» – від довжоцьких гімназистів, які все своє дитяче захоплення подвигом односельця вклали в оці слова і віршовані рядки.
І були квіти. Так багато квітів, що їх вирішили віднести на могилу Героя – до пам’ятника, який йому звели усім селом. Воістину людина живе доти, доки про неї пам’ятають. У Довжку пам’ятають…
