ВКЛОНЯЄМОСЬ ВАШІЙ ПАМ’ЯТІ, НАШІ ГЕРОЇ
Олексій АРБУЗОВ був майстром на всі руки. Полюбляв лагодити техніку, старшого сина встиг навчити ремонтувати велосипед. Всю душу вкладав у сім`ю. Дуже мріяв, що після закінчення цієї жорстокої війни повезе сім`ю в Карпати… Віктор ГРИГОРЧУК завжди жив за правильними людськими принципами, випромінюючи душевно світло і тепло. Саме тому й професію обрав таку, де потрібно захищати та оберігати інших. Всьому педагогічному колективу було приємно отримати подяку від вишу за блискучого курсанта… Геннадій НУКА був товариською та доброзичливою людиною, турботливим батьком і люблячим сином. Любив рибалити та обожнював тварин, особливо свого песика Бальта, який теж не дочекався свого хазяїна. А вечорами на кухні співав і танцював з любою донечкою, якій на момент загибелі тата виповнилося всього рік і 4 місяці. Після війни мріяв добудувати будинок для своєї сім`ї, не встиг… але назавжди на стінах будинку залишаться візерунки, які зробив для донечки батько… Олег ДЄДА був сміливим та відважним чоловіком. Дуже любив спорт. Друзі та рідні завжди пам`ятатимуть його щирість та любов до життя…
Ведуча сьогоднішнього дійства у Новоселицькому ліцеї №3 Вікторія Унгурян, розповідаючи про кожного із них – таких земних, домашніх і таких відважних воїнів, рвала серце і собі і всім, хто зібрався на шкільному подвір’ї. На стінах цього закладу, де свого часу навчались наші Герої-захисники, відкрили чотири меморіальні дошки. Відтепер вони щоранку зустрічатимуть своїх педагогів і нинішніх ліцеїстів – Олексій Арбузов, Віктор Григорчук, Геннадій Нука, Олег Дєда.
Молоді, сильні, небайдужі – їх знала та, довоєнна, Новоселиця, про кожного з них зберігся теплий спогад у міського голови Марії Нікорич, яка з таким болем звернулась до рідних наших Героїв. Словами не виміряти ту вдячність – за синів, чоловіків, батьків, братів, словами не передати того жалю, який відчував кожен, хто був на тому подвір’ї. Лише сльози, що переходили в ридання. Це – наче ще раз попрощатись з кожним із них.
Попрощатись, щоб ніколи не забувати. Неможливо їх подвиг забути – про це було у виступі директора ліцею Сергія Коки, представника військових – Дмитра Блейбера. Про це - у шанобливому поклоні і квітах від начальника відділу освіти Аделіни Руснак. Про це – у посвяті матерям, яку так проникливо прочитала ведуча, у віршованих рядках ліцеїстів, у хвилині мовячання і дружному «Героям слава!» Це було сильно. Це вразило в самісіньке серце. Такі миттєвості не забуваються. Ніколи! Як, сподіваємось, не зів’януть квіти, що їх піднесли Героям.
